Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко і хотілося пити. Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав: - Спасибі тобі, струмочку. Хлопчик усміхнувся. - Чого ти усміхнувся, хлопче? - запитав дідусь. - Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові "Спасибі"? Він же не жива істота і не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів. -
Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не
вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина каже "Спасибі"? А знаєш, кого це
слово вшановує, звеличує, підносить? Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга. |