Вторник, 17.09.2019, 10:15
Приветствую Вас Гость | RSS

Сайт 1 "В" класса СШ №34, г. Днепропетровска

Меню сайта
Музыка
Мини-чат
Наш опрос
Оцените сайт
Всего ответов: 153
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа

БРЕМЕНСЬКI МУЗИКИ (Німецька народна казка)

БРЕМЕНСЬКI МУЗИКИ
(Німецька народна казка)

Один чоловiк мав осла, який багато рокiв покiрно возив йому лантухи до млина. Та пiд старiсть сили покинули осла, i вiн став нездатний до роботи. Тодi господар почав думати, як би здихатися його, щоб не годувати. Зрозумiв осел, що лихим вiтром вiє, втiк вiд господаря та й подався до Бремена. Там думав вiн стати вуличним музикою. От пройшов вiн трохи i бачить - лежить при дорозi пес-гончак, висолопив язика i насилу дихає, наче пiсля важкої гонитви.


Осел його й питає:
- Агов, Хапку, чого ти так важко сопеш?
- Ох,- вiдповiв пес,- старий я став, що не день, то бiльш занепадаю на силi, на полювання ходити вже не можу, от мiй хазяїн надумав мене вбити. А я втiк од нього. Але як же менi тепер на хлiб собi заробити?
- Знаєш що,- сказав осел,- я йду до Бремена, хочу там стати музикою. Гайда зi мною, то й ти влаштуєшся музикантом. Я гратиму на лютнi, а ти битимеш у барабан.


Пес радiсно погодився, i вони пiшли разом. Недовго вони йшли, коли дивляться - сидить при дорозi кiт, i такий сумний, неначе три днi не їв нiчого.
- Ось i кiт-воркiт! - гукнув осел.- Гей, старий воркоте, що з тобою приключилося, чого насупився, наче середа на п'ятницю?
- А чого ж менi веселому бути? - вiдповiв кiт.- Постарiв я, зуби затупились, уже раднiший би на лежанцi погрiтися, нiж ганятися за мишами, от хазяйка, бач, i надумала мене втопити. Я ледве втiк од неї. I що менi робити? От коли б хто дав добру пораду.
- Гайда з нами в Бремен, ти ж мастак давати нiчнi концерти, от i станеш вуличним музикантом.


Котовi це сподобалося, i вони пiшли далi втрьох. Ось iдуть троє втiкачiв повз одну оселю, а там на воротях сидить пiвень i кукурiкає, аж луна розлягається.
- Чого розкукурiкався, наче тебе рiжуть? - запитав осел.- Що там таке сталося в тебе?
- Та це я кукурiкаю на гарну годину,- вiдказав пiвень,- бо завтра недiля, завiтають гостi, i наша господиня звелiла куховарцi вiдрубати менi ввечерi голову, а завтра зварити суп, гостей частувати. От я i горлаю, поки ще можу.


- Слухай, гребенястий,- мовив осел,- ходiмо з нами в Бремен. Все-таки краще, нiж отут прийняти смерть. Голос у тебе гарний, а як пiдеш iз нами, то ми разом утнемо такої музики, що буде любо слухати.
Пiвневi сподобалась рада, i вони вже учотирьох рушили далi.


Але Бремен був далеко, за один день не дiйти. Надвечiр вони добулися до великого лiсу i вирiшили там переночувати. Осел i пес лягли пiд великим деревом, кiт залiз на гiлля, а пiвень вилетiв на самий вершечок, бо там почував себе найбезпечнiше.
Але перш нiж заснути, вiн пильно озирнувся на всi чотири боки, i йому видалося, нiби вдалинi блимає свiтельце. Вiн гукнув до своїх товаришiв, мовляв, десь тут недалеко є оселя, коли видно свiтло.
- То чого ж ми тут сидимо? - сказав осел.- Ходiмо туди, бо притулок пiд деревом зовсiм нiкудишнiй.
Пес додав, що на вечерю не завадило б кiлька маслакiв та трохи м'яса в них, i друзi вирушили в дорогу, туди, де блимало свiтло. Що ближче вони пiдходили, то все яснiшало, бiльшало свiтло, аж нарештi опинилися бiля розбiйницького дому - це тут так яскраво свiтилося. Осел, як найбiльший серед них, пiдiйшов до вiкна i заглянув у дiм.
- Ну, сiрий, що там видно? - запитав пiвень.
- Ого, що я бачу! - вiдповiв осел.- Стiл накритий бiлою скатертиною, на столi предобрi наїдки й напої, а навколо сидять розбiйники i п'ють-їдять собi.
- От би й нам так! - сказав пiвень.
- Добре було б, що й казати! - погодився осел.
I почали вони радитись, як їм звiдтiля розбiйникiв прогнати. Думали i нарештi придумали: осел переднiми ногами стане на пiдвiконня, пес вискочить на осла, кiт на пса, а пiвень злетить котовi на голову. Постававши так, вони в один голос завели свою музику: осел ревiв, пес гавкав, кiт нявчав, пiвень кукурiкав. Потiм усi як гукнуть крiзь вiкно в кiмнату, аж шибки забрязчали.Вiд цього гвалту переляканi розбiйники посхоплювалися з-за столу, бо думали, що то якась мара, i, до краю переляканi, дременули в лiс. А наше товариство посiдало собi за стiл i почало напихатися так, нiби хотiло наїстись на цiлий мiсяць.


Коли тi четверо музикантiв наїлись, напились, то погасили свiтло i полягали спати, кому де зручнiше. Осел лiг на купi гною, пес за дверима, кiт на припiчку бiля теплого попелу, а пiвень на сiдалi. А що в дорозi всi добре натомилися, то скоро мiцно поснули.


Десь пiсля пiвночi розбiйники побачили здалеку, що свiтло в домi погасло i все начебто затихло, то отаман i каже:
- Та чого ми полякалися?
I послав одного глянути, що там у домi робиться. Той пiшов i роздивився, що бiля хати все тихо, зайшов на кухню засвiтити свiтло, побачив, як у темрявi свiтяться котовi очi, i подумав, що то двi жарини. Тодi взяв сiрника i хотiв запалити та й тицьнув коту в око. Але кiт таких жартiв не любив. Вiн стрибнув розбiйнику просто в обличчя, засичав, почав дряпатись. Розбiйник страшенно злякався, кинувся навтiкача, а за дверима пес схопився й угородив йому зуби в ногу. Розбiйник надвiр, а тут осел як хвицне його. А вiд галасу прокинувся й пiвень на сiдалi та як крикне: "Кукурiку!" Тiкає розбiйник щодуху, прибiгає до отамана та й каже:
- Ох, пане отаман, там таке робиться! В хатi сидить страшнюча вiдьма! Як засичала на мене, як учепилася довгими пазурами - всю пику подряпала, а в дверях чоловiк з ножем як штрикне мене в ногу! А надворi якесь чорне чудовисько як уперiщить мене довбнею! А вгорi сидить, мабуть, суддя, бо кричить: "Розбишаку сюди!" То я ледве вирвався.


Вiдтодi розбiйники боялись i близько пiдiйти до свого дому.
А нашi четверо музикантiв так уподобали те мiсце, що не захотiли бiльш нiкуди йти.
Поиск
Календарь
«  Сентябрь 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архив записей
Калькулятор

Copyright MyCorp © 2019