Меню сайта
Музыка
Мини-чат
Наш опрос
|
КРОВ-I-СНIГ (Каталонська народна казка)Жив собi принц. Якось стояв вiн у палацi край
вiкна, а за вiкном iшов лапатий снiг. Як на те сталася бiда: бавлячись
ножем, вiн порiзався, i крапля кровi впала на снiг. Побачив це принц та й
каже:
- Поберуся тiльки з тiєю, чиє iм'я буде "Кров-i-Снiг".
Пiсля цих слiв зiбрався шукати наречену.
Мати благала, щоб вiн забув про це думати -
такої йому нiколи не знайти. Але принц не здавався, звелiв осiдлати коня
i поїхав. Та хоч скiльки вiн блукав по свiту, не мiг зустрiти тiєї, яку
шукав.
Тепер залишимо на якийсь час принца i
завiтаємо до однiєї господи. Там жили батько й мати i мали вони маленьку
донечку, котру дуже любили. Але вони так бiдували, що незабаром померли
з голоду. А дiвчинка пiшла по свiту. Ходила вона боса й гола, поколола
все тiло, i там, де вона ступала, лишалися краплi кровi.
От iде вона, як раптом почав падати лапатий
снiг. А навколо все лiс i лiс, дiвчинка озирнулась i враз побачила
хатку. Пiдходить до хатки i просить:
- Чи не дасте менi притулку? Я заблудилась.
А там жила бабуся.
- Заходь, дiвчинко, заходь,- каже вона.
Бабуся назвала її "Кров-i-Снiг", бо дiвчинка була вся в снiгу та кровi, й залишила в себе, щоб вона гралася з її донькою.
От якось розчiсує бабуся золотим гребiнцем
бiлявi коси дiвчинцi, аж це йде мимо королевич, який уже втратив надiю
знайти свою наречену, i чує:
- Ану ж бо, Кров-i-Снiг, повернися. Пiдiйшов вiн до хатки та й перепитує, як звуть цю дiвчинку. А бабуся:
- Кров-i-Снiг.
- Так це ж моя наречена! А батько й мати її де?
- Померли. Але вона ще маленька, щоб виходити замiж.
- Байдуже, я королевич, заберу її в палац i оберiгатиму, аж поки ми зможемо одружитись.
А тим часом вiн подарував дiвчинцi золоту корону i срiбну сукню.
Бабуся надiла дiвчинцi сукню i корону й пiшла
проводжати її, адже та була ще маленька. А щоб їй було веселiше, взяла з
собою i свою дочку. Принц пригнав два кораблi: на перший сiв сам, на
другий посадив свою наречену з бабусею та її дочкою, й обидва кораблi
помчали пiд усiма вiтрилами в море.
Вийшли вони в чисте море. Принц, щоб бачити Кров-i-Снiг, стояв на кормi свого корабля i гукав:
- Кров-i-Снiг, дивись, щоб тебе не продуло морським вiтром!
А дiвчинка, що була ще маленька, не зрозумiла та й питає в бабусi:
- Що принц каже? А бабуся на те:
- Щоб ти скинула золоту корону i вiддала менi.
От дiвчинка i вiддала їй корону. Трохи перегодя принц знову гукає:
- Кров-i-Снiг, дивись, щоб ти не захворiла через морський вiтер.
А дiвчинка, знову не зрозумiла та й питає в бабусi:
- Що принц сказав?
- Щоб ти скинула срiбну сукню i вiддала менi.
От дiвчинка i вiддала їй срiбну сукню.
Принц усе стояв на кормi корабля i, стежачи за її iграми, знову гукав:
- Кров-i-Снiг, гляди, щоб морський вiтер не зашкодив тобi.
А дiвчинка й цього разу не зрозумiла та й питає в бабусi:
- Що принц каже?
А бабуся:
- Щоб ти кинулась у воду.
- Ну як вiн так каже, то кинь мене.
Бабуся схопила її й кинула у воду.
А на свою дочку надiла золоту корону та
срiбну сукню i, коли принц зiйшов на берег, пiдвела її до нього i
сказала, що вона - Кров-i-Снiг. I принц вiдрекомендував її батьковi й
матерi як наречену.
А тепер повернемось до дiвчинки. Пiсля того, як вона впала в море, її проковтнув кит.
Опинившись у черевi кита, дiвчинка заплакала. Вiд гри на вiтрi на палубi вона вся розпатлалася, тому й попросила кита:
- Ките, китоньку, вiдпусти на двi п'ядi ланцюжка, адже я розпатлана така.
А кит на те:
- Не вiдпущу, а то ще втечеш.
- Нi, не втечу.
Вiдпустив кит на двi п'ядi ланцюжка.
От вона попливла i пливла, аж поки дiсталась
берега. А там сидить собака, i в зубах у нього кусень хлiба та бараняче
реберце. Собака вiддав усе це дiвчинцi, вона подякувала i стала гладити
його. Аж це кит сiпнув за ланцюг, i довелося дiвчинцi вернутись у
середину китового черева.
А наступного ранку вона знову просить:
- Ките, китоньку, вiдпусти на чотири п'ядi ланцюжка, адже я розпатлана така.
Вiдпустив кит на чотири п'ядi ланцюжка.
Дiвчинка знову на берег i знову зустрiчає
того самого собаку. Дiстала вiд нього кусень хлiба та бараняче реберце,
щиро подякувала i погладила собаку. Аж це кит сiпнув за ланцюг, i їй
знову довелося вернутися у його черево.
А третього дня дiвчинка знову:
- Ките, китоньку, вiдпусти на шiсть п'ядей ланцюжка, адже я розпатлана така.
- Я не хочу, бо ти втечеш.
- Не втечу, обiцяю тобi.
Вiдпустив кит на шiсть п'ядей ланцюжка.
Дiвчинка знов на берег. А там собака з куснем хлiба i баранячим реберцем
у зубах. А треба сказати, що цей собака належав королевичу, i з кожним
днем вiн худнув i худнув, i королевич сказав своїм слугам:
- Що ж це ви не годуєте мого собаки? А слуги на те:
- Та вiн щодня дiстає кусень хлiба й бараняче реберце. Дивiться,- i слуги дали собацi кусень хлiба та бараняче реберце.
Собака схопив той хлiб та реберце i побiг
просто до берега. А принц i слуги - слiдом. От побачили вони, що собака
зупинився бiля дiвчинки, прив'язаної до ланцюга. А коли захотiли пiдiйти
ближче, ланцюг потягнув дiвчинку в чисте море, i вона пропала в хвилях.
Тодi принц каже:
- Завтра пiдстережемо її на березi, а тiльки вона з'явиться, сокирою обрубаємо ланцюг.
От наступного ранку дiвчинка й каже китовi:
- Ките, китоньку, вiдпусти на вiсiм п'ядей ланцюжка, адже я розпатлана така.
- Не вiдпущу, бо ти втечеш.
- Не втечу.
Вiдпустив кит на вiсiм п'ядей ланцюга.
Дiвчинка одразу на берег, i тiльки туди ступила, принц i його слуги
схопили її, а потiм - кресь! кресь! - сокирою перетнули ланцюг. Побачив
це кит, кинувся в море i так лютував, що ударами хвоста порозбивав усi
зустрiчнi кораблi.
Принц дивиться на дiвчинку - нiбито знайома.
Питає, хто вона, а та:
- Кров-i-Снiг.
- А хто ж друга?
Розповiла тодi дiвчинка про все, що з нею
сталося. Розгнiваний принц поквапився в палац - i до баби. Та й
призналася в пiдмiнi. Принц прогнав її та дочку, а сам одружився iз
Кров-i-Снiг, яка заслужила своє щастя.
|
Поиск
Архив записей
Калькулятор
Друзья сайта
|