Четверг, 28.03.2024, 13:31
Приветствую Вас Гость | RSS

Сайт 1 "В" класса СШ №34, г. Днепропетровска

Меню сайта
Музыка
Мини-чат
Наш опрос
Оцените сайт
Всего ответов: 161
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа

Метро

Метро

Ми з мамою і Вовкою були в гостях у тітки Олі в Москві. У перший же день мама і тітка пішли в магазин, а нас з Вовкою залишили вдома. Дали нам старий альбом з фотографіями, щоб ми розглядали. Ну, ми розглядали, розглядали, поки нам це не набридло.

Вовка сказав:

- Ми так і Москви не побачимо, якщо будемо цілий день вдома сидіти!

Стали у вікно дивитися. Навпроти - станція метро.

Я кажу:

- Підем на метро покатаємося.

Прийшли ми на станцію, спустилися по сходах і поїхали під землею. Спочатку здалося страшно, а потім нічого, цікаво. Проїхали дві зупинки, вилізли.

"Оглянемо, - думаємо, - станцію - і назад".

Стали оглядати станцію, а там сходи рухаються. Люди по ним вгору і вниз їдуть. Стали і ми кататися: вгору і вниз, вгору і вниз ... Ходити зовсім не треба, сходи самі возять.

Накаталися по сходах, сіли на поїзд і поїхали назад. Злізли через дві зупинки, дивимося - не наша станція!

- Напевно, ми не в той бік поїхали, - каже Вовка.

Сіли ми на інший потяг, поїхали у зворотний бік. Приїжджаємо - знову не наша станція! Тут ми злякалися.

- Треба запитати кого-небудь, - каже Вовка.

- А як же ти запитаєш? Ти знаєш, на якій станції ми сідали?

- Ні. А ти?

- Я теж не знаю.

- Давай їздити по всіх станціях, може, знайдемо як-небудь, - каже Вовка.

Стали ми їздити по станціях. Їздили, їздили, навіть голова закрутилася. Вовка став пхикати:

- Ходімо звідси!

- Куди ж ми підемо?

- Все одно куди! Я наверх хочу.

- А що тобі нагорі робити?

- Не хочу під землею! І почав ревіти.

- Не треба, - кажу, - плакати. До міліції заберуть.

- Нехай забирають! Е-е-е! ..

- Ну, підемо, підемо, - кажу. - Не рюмсай тільки. Он міліціонер вже дивиться на нас!

Схопив його за руку - і мерщій на сходи. Поїхали вгору. "Куди ж нас вивезе? - Думаю. - Що тепер з нами буде?"

Раптом дивимося - назустріч нам мама з тіткою Олею іншими сходами їдуть. Я як закричу:

- Мама!


Вони побачили нас і кричать;

- Що ви тут робите?

А ми кричимо:

- Ми ніяк вибратися звідси не можемо!

Більше нічого крикнути не встигли: нас сходи вгору потягла, а їх вниз. Приїхали ми наверх - і скоріше за іншою сходах вниз, за ​​ними навздогін. Раптом дивимося - а вони знову назустріч їдуть! Побачили нас і кричать:

- Куди ж ви? Чому нас не почекали?

- А ми за вами поїхали!

Приїжджаємо вниз. Я кажу Вовці:

- Почекаємо. Вони зараз до нас приїдуть.

Чекали ми, чекали, а їх все немає і немає.

- Напевно, вони нас чекають, - каже Вовка. - Поїдемо.

Тільки поїхали, а вони знову назустріч.

- Ми вас чекали, чекали! .. - Кричать.

А навколо всі регочуть.

Приїхали ми знову нагору - і знову мерщій вниз. Спіймали нарешті їх. Мама почала сварити нас за те, що пішли, не спитавшись, а ми стали розповідати, як втратили станцію.

Тітка каже:

- Не розумію, як це ви втратили станцію! Я тут щодня їжджу, а ще жодного разу станцію не втратила. Ну, поїдемо додому.

Сіли ми на поїзд. Поїхали.

- Ех ви, пошехонці! - Каже тітка. - Шукали рукавиці, а вони за поясом. У трьох соснах заблукали. Втратили станцію!

І ось так всю дорогу сміялися над нами.

Приїжджаємо на станцію, тітка подивилася навколо і каже:

- Тьху! Зовсім ви мене заплутали! Нам на Арбат треба, а ми на Курський вокзал приїхали. Не в той бік сіли.

Пересіли ми на інший поїзд і поїхали назад. І тітка більше вже не сміялася над нами. І пошехонцями не називала.

Поиск
Календарь
«  Март 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архив записей
Калькулятор

Copyright MyCorp © 2024