Вторник, 17.09.2019, 10:56
Приветствую Вас Гость | RSS

Сайт 1 "В" класса СШ №34, г. Днепропетровска

Меню сайта
Музыка
Мини-чат
Наш опрос
Оцените сайт
Всего ответов: 153
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа

ЦАРIВНА ЙДЕ НА ВIЙНУ (Грецька народна казка)

ЦАРIВНА ЙДЕ НА ВIЙНУ
(Грецька народна казка)

Жив собi цар, i мав вiн троє дочок. Несподiвано прилетiла вiстка, що сусiднiй


цар iде на нього вiйною. Задумався цар. Що робити? А старша дочка й питає:


- Чого ти, батьку, сумуєш?


- Нащо тобi знати - це не жiноча справа.


- Прошу, рiдненький, повiдай менi про свiй клопiт.


- Що тобi сказати? Прилетiла вiстка: треба йти на вiйну. Але я вже старий,


немiчний...


- Ой, скiльки лиха принесе вiйна! Тепер уже не скоро вiддасте мене замiж! - зiтхнула дiвчина.


Прийшла середульша дочка, питає:


- Чого ти, батьку, сумуєш?


- Нащо тобi знати - це не жiноча справа.


- Прошу, рiдненький, повiдай менi про свiй клопiт.


- Мабуть, не треба. Ти все одно скажеш те саме, що й старша.


- Нi, батьку, не скажу.


- Ну слухай! Прилетiла вiстка: треба йти на вiйну. Але я вже старий, немiчний...


- Ой, скiльки лиха принесе вiйна! Тепер уже не скоро вiддасте мене замiж! - сумно мовила дiвчина.


Нарештi прийшла менша дочка, питає:


- Чого ти, батьку, сумуєш?


- Нащо тобi знати - це не жiноча справа.


- Нi, повiдай, я ж твоя рiдна донька!


- Мабуть, не треба. Ти все одно скажеш те ж саме, що й твої сестри.


- Нi, не скажу! - твердо вiдповiла дiвчина.


- Ну, слухай! Прилетiла вiстка: треба йти на вiйну. А я вже старий, немiчний...


- Не журiться, батечку! Пошийте менi чоловiчу одежу, дайте коня, i я поведу ваше вiйсько.


- Де таке бачено? Хiба можна дiвчинi воювати?


- Не бiйтесь за мене. Я смiлива. Я воюватиму,- не вiдступалася дiвчина.


- Гаразд, хай буде по-твоєму.


Цар наказав пошити для меншої дочки чоловiчу одежу, сам вибрав найкращого коня, i царiвна очолила батькове вiйсько.


Невдовзi країну облетiла нова, радiсна вiстка: ворог розбитий ущент.


А допомагав царiвнi в цiй вiйнi iнший сусiд, царевич.


Вiн повертався додому. Шлях йому стелився через володiння царя, якому допомагав.


От царевич i надумав заночувати в замку, де жила наша царiвна. Коли вiн її побачив, одразу впiзнав того юнака, який боронив свою землю вiд ворога.


Повернувся царевич додому та й каже матерi :


- Разом зi мною воювала хоробра дiвчина.


- Як це дiвчина може воювати? - здивувалася мати.- Де таке бачено, де таке чувано?


Царевич розповiв усе, як було. Тодi мати каже:


- Поїдь до них у гостi i вмов царiвну пiти погуляти на луг. А потiм подивись на тi мiсця, де ви гуляли. Якщо трава на її мiсцi буде зеленiша, значить, дiвчина не була на вiйнi.


Царевич так i зробив. Царiвна охоче погодилася пiти на луг. Натомившись, сiли вони вiдпочити, а царевич тим часом задрiмав. Царiвна перейшла на iнше мiсце, вiдпочила, потiм посидiла хвильку бiля царевича i почала його будити:


- Вставай, царевичу, нам пора додому.


Глянув царевич на те мiсце, де вiдпочивала царiвна: трава там була зеленiша, нiж на його мiсцi.


Повернувся до матерi й каже:


- Там, де вiдпочивала царiвна, трава була зеленiша.


- Хiба я не казала, що не може дiвчина воювати? - мовила мати.


- Все ж таки на вiйнi була дiвчина. Я це доведу, потiм проситиму її вийти за мене замiж! - стояв на своєму царевич.


Вiн переодягнувся у бiдняцьку одежу. Набрав веретен, намиста та й пiшов до палацу, де жила царiвна.


- Веретена, намисто продаю! - вигукував царевич.


Почули це служницi та й кажуть царiвнi:


- Чуєш, царiвно, що продає той бiдняк?


- Хай собi продає,- байдуже вiдмахнулася царiвна.


- А ми хiба нiчого не купимо? - спитали служницi.


- Купуйте, як хочете!


Служницi спустилися вниз до хлопця та й питають:


- Скiльки просиш за разок намиста?


- Я грошей не беру, тiльки миску проса.


Дали служницi миску проса. Але вiн, висипаючи просо в торбину, взяв i, нiби ненароком, розсипав його на землю. А поки збирав, надворi стемнiло.


Служницi й питають хлопця:


- Чого ти не попросиш у нас iще миску проса, а згаяв пiвдня, щоб зiбрати його по зернинi?


- Хочу зрозумiти, що таке злиднi,- вiдказав хлопець.- Якщо можете, люди добрi, пустiть мене переночувати. Я згоден ночувати i в пiдземеллi.


- Пустiть його в пiдземелля, хай ночує,- погодилася царiвна, коли вислухала служниць.


Царевич тим часом вистежив, куди служницi поклали ключi вiд кiмнати царiвни, а вночi пробрався до неї, дав соннiй понюхати чар-зiлля, викрав її й вiдвiз до себе додому. Але пройшли чари, царiвна прокинулась у чужому палацi. З переляку їй вiдiбрало мову.


Три роки минуло. Мати й каже царевичу:


- Покинь її, нащо тобi нiма, одружишся з iншою.


Послухав царевич матiр. Знайшли йому iншу наречену. Приготувалися до весiлля. А коли йшли вiнчатися, всiм людям роздавали свiчки, щоб свiтили дорогою.


Дали свiчку i нiмiй дiвчинi.


По дорозi до церкви люди почали кричати:


- Нiма, твоя свiчка давно згорiла! Хiба тобi не пече пальцi?


Але дiвчина мовби й не чула.


- Нехай моя наречена спробує їй пояснити,- сказав царевич.


- Нiма, тобi пече пальцi! Невже не боляче? - вигукнула та.


- Вiдтепер ти будеш нiмою,- раптом заговорила нiма дiвчина.- Iди собi, звiдки прийшла! Я три роки мучилась, бо втратила мову з переляку. А ти надiла вiнок нареченої i думаєш, що ти тут хазяйка! Не бувати цьому!


Царевич вiдмовився вiд нареченої, яку йому нараяла мати, i залишився жити iз своєю царiвною. Так вони все життя пройшли разом у щастi.
Поиск
Календарь
«  Сентябрь 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архив записей
Калькулятор

Copyright MyCorp © 2019