БIДАР I ВОДЯНИК (Болгарська народна казка)

БIДАР I ВОДЯНИК

(Болгарська народна казка)

одному селi жив старий дiд. Вiн був дуже бiдний, нiчогiсiнько не мав. Помер i залишив своєму синовi один лиш кужiль. Син узяв той кужiль i подався на заробiтки. Дорогою в нього порвалися мотузки на постолах. Вiн вийняв кужiль i почав шукати мотузку. Та помалу дiстався до великої рiчки. Вона була широка, як море. Як його перевезтися?
Став чоловiк на березi й сушить собi голову, не знає, що робити. Поки отак думав, з води вигулькнуло бiсеня.
- Що ти робиш?
- Мотузку шукаю!
- Навiщо вона тобi?
- Рiчку зв'язати!
- А нащо тобi її в'язати?
- Щоб додому вiднести! Бiсеня пiрнуло у воду й побiгло до свого батька - водяника.
- Тату, якийсь чоловiк там на березi сукає мотузку, щоб зв'язати рiчку й вiднести її до себе додому!
- Це, напевно, якийсь страшний ворог! Де ж ми житимемо? Я без ноги, то бiжи ти помiряйся з ним силою. Переможеш його, i вiн не забере рiчки!
Бiсеня знову виринуло з води:
- Гей, ходи-но сюди!
- Що тобi ще треба?
- Забереш цю рiчку, як побореш мене!
- Поборемося, як прийдеш до мене в село!
- Прийду!
Поплентало бiсеня за чоловiком. Той привiв його до прiрви, де жив змiй.
- Ти ще малий, i мiй син ще дитина, то ви боротиметеся, а я подивлюся,- сказав чоловiк.
Коли це виповзає змiй. Бiсеня злякалось i втекло. Чоловiк сховався вiд змiя, а тодi знову прийшов до рiчки.
Прибiгло перелякане бiсеня до свого батька.
- Тату, не можна боротися з тим чоловiком. У нього є син, теж дитина, як i я, i коли той син з'являється, дерева в лiсi хиляться з ляку.
- То бiжи позмагайся з ним, хто далi кине яблуко. Ти його переможеш, i не забере вiн рiчки!
У великiй бульбашцi виринуло бiсеня з води. А чоловiк сидить, сукає мотузку.
- Гей, навiщо ти сукаєш мотузку?
- Аби мiцнiша була!
- Навiщо тобi мiцна мотузка?
- Щоб не порвалася, коли нестиму рiчку!
- Вiднесеш рiчку, коли кинеш яблуко далi за мене!
- Кидай спершу ти, а тодi я!
Жбурнуло бiсеня своє яблуко аж за рiчку. Чоловiк замахнувся, та не кинув яблуко, а непомiтно сховав його в кишеню.
- Бачиш: я перемiг. Твоє яблуко було видно, як воно летiло i як упало за рiчкою, а мого не було видно нi коли воно летiло, нi коли падало!
Бiсеня знiяковiло i мерщiй у воду. Прийшло до батька й каже:
- Тату, вiн перемiг мене! Зараз забере нашу рiчку!
- Справдi? - запитав старий водяник.
- Атож. Йому залишилося тiльки зв'язати рiчку.
- Доведеться менi йти до нього. Той чоловiк лишить нас без домiвки, а то ще, чого доброго, i нас занесе!
Узяв милицю - тук-тук, тук-тук - i вже виткнувся над водою. Чоловiк саме нахилився зав'язати мотузку на постолах.
- Гей, нащо ти в'яжеш рiчку?
- Понесу її додому! - вiдповiв чоловiк.
- Але ж вона наша! - каже старий водяник.- Що ж ми, зостанемося без домiвки?
- Ваша чи не ваша, а я її заберу. Де хочете, там i живiть! А як лишитеся в цiй рiчцi, станете моїми рабами!
Водяник благав, а чоловiк удавав, нiби не чує.
- Залиш нам рiчку, ми дамо тобi торбу золота!
- Що таке торба золота! Ще й нести її треба.
- Дам тобi двi торби i сам однесу! - обiцяє водяник.
- Ну, це вже iнша рiч. Гляди тiльки, Щоб торби були великi, як мiшки.
Водяник пiрнув у воду й незабаром винiс двi великi торби золота.
Чоловiк рушив, а водяник насилу тяг тi торби слiдом за ним.
Пiдiйшли вони до села. Водяник натомився i сiв вiдпочивати. А чоловiк думає собi: "Як вiн iтиме аж до моєї хати, то довiдається, де я живу. Збере вранцi родичiв i забере в мене золото". I почав вiн мiряти водяника - вiд п'яти здорової ноги аж до голови.
- Нащо ти мене мiряєш? - питається водяник.
- Дах моєї хати вкритий шкурами чортiв, треба ще покрити один куток, тож я мiряю, чи вистачить твоєї шкури.
Чоловiк сказав це i нiби закуняв. А водяник за милицю i ходу! Бiдар узяв те золото й принiс додому.

Поиск

Календарь

Архив записей

2012 Август

Калькулятор

Друзья сайта

Сайт 1 "В" класса СШ №34, г. Днепропетровска

БIДАР I ВОДЯНИК (Болгарська народна казка)