Прийшла
зі школи маленька Галинка. Відчинила двері, щось хотіла весело сказати
мамі. А мама насварилася на неї пальцем і Галинка тихенько підійшла до
столу, поклала книжки. - Тихо, Галинко, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце. Пообідала й сіла за уроки. Читає книжку тихо-тихо, щоб не розбудити бабусю. Відчиняються двері, заходить Оля, Галинчина подруга. Вона голосно й каже: - Галинко, послухай... Галинка насварилась на Олю пальцем, як мати на неї, і пошепки мовить: - Тихіше, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце. Сіли дівчатка до столу й розглядають малюнки. А з бабусиних очей впали дві сльозинки. Коли бабуся прокинулась, Галинка й питає: - Бабусю, а чого ви плакали уві сні? Бабуся усміхнулась, приголубила Галинку. В її очах світилась радість. |