Юрко
готував домашнє завдання з граматики. Він переписав кілька речень.
Треба було ще підкреслити іменники, але Юрко поспішав. Він швиденько
згорнув зошит і побіг до хлопців грати в м'яча. Увечері батько перевірив зошити й помітив, що там не все гаразд. — Чого ж ти не закінчив роботи? — питає сина. А Юрко не знає, що й казати. — То дрібничка, то гвинтик... — Слухай, що я тобі розповім,— мовив тоді батько. —
На заводі збудували великий літак. Багато людей працювало, щоб усе
якнайкраще зробити. Лишалось загвинтити під крилом один маленький
гвинтик. Загадали робітникові. А він забув. Так і передали літак на
аеродром. Літак був пасажирський. Полетів літак у перший рейс. В ньому
сиділо п'ятдесят пасажирів. Але ж він був без одного-однісінького
гвинтика... На віражі* крило зламалось, літак упав і розбився. Загинули
люди. Ось що буває, коли хтось забуде про мале-е-енький гвинтик. *Віраж — поворот. |