Пізньої
осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий
сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами.
Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко. Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч із жовтим листком вони побачили на гілці велике, рожеве яблуко. Оля й Ніна аж скрикнули від радості. - Як воно тут збереглося? - з подивом запитала Оля. - Зараз ми його зірвемо, - сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках. Оля хотіла, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися у цьому, а тому сказала сестрі: - Хай тобі буде яблуко, Ніно... Ніні теж хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона теж соромилася висловити це бажання, тому сказала сестрі: - Хай тобі буде яблуко, Олю... Яблуко
переходило з рук у руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом
сяйнула одна й та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані. Віддали їй яблуко. В маминих очах сяяла радість. Мама розрізала яблуко і дала дівчаткам по половинці. Питання для обговорення: - Що знайшли Оля й Ніна в осінньому саду?
- Чому дівчатка передавали яблуко одна одній?
- Що вони вирішили зробити з яблуком?
- Чому зраділа мама?
- Як ти гадаєш, для чого мама розділила яблуко порівну між сестрами?
|