У Катрусі сьогодні велика радість. Понад рік хворів її татко. В
лікарні лежав, три операції переніс. Мамі і Катрусі було тяжко. Не раз,
бувало, прокинеться Катруся вночі й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно
сяють Катрусині очі. Прийшовши до школи, зустріла дівчинка в дворі двох
своїх однокласників, Петрика і Гришка. Зустріла й поділилась радістю: - Наш татко видужав... Петрик
і Гришко, глянувши на Катрусю, здивовано знизали плечима й, нічого не
сказавши, побігли ганяти м'яча. Катруся пішла до дівчаток, що гралися в
класи. - Наш татко видужав, - сказала вона, і радість засяяла в її очах. Одна з дівчаток, Ніна, з подивом запитала: - Видужав - ну й що з того? Катруся
відчула, як із грудей до горла підкотився важкий клубок і дихати стало
важко. Вона відійшла до тополі на кінці шкільного подвір'я і заплакала. - Чому ти плачеш, Катрусю? - почула вона тихий, ласкавий голос Кості, мовчазного хлопчика, її однокласника. Катруся піднесла голову й, схлипуючи, відповіла: - Наш татко видужав... -
Ой, як же це добре! - зрадів Костя. - Біля нашої хати в бору вже
зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо пролісків і
понесемо твоєму таткові. Радість засяяла в Катрусиних очах. |