Меню сайта
Музыка
Мини-чат
Наш опрос
|
ОгіркиОгірки Один раз Павлик узяв з собою Котьку на річку ловити рибу. Але в цей день їм не пощастило: риба зовсім не клювала. Зате коли йшли назад, вони забралися в колгоспний город і набрали повні кишені огірків. Колгоспний сторож помітив їх і засвистів у свисток. Вони від нього втекти. По дорозі додому Павлик подумав, як би йому вдома не дісталося за те, що він лазить по чужих городах. І він віддав свої огірки Котьці. Котька прийшов додому радісний: - Мама, я тобі огірків приніс! Мама подивилася, а в нього повні кишені огірків, і за пазухою огірки лежать, і в руках ще два великих огірка. - Де ти їх узяв? - Каже мама. - На городі. - На якому городі? - Там, біля річки, на колгоспному. - Хто ж тобі дозволив? - Ніхто, я сам нарвав. - Значить, вкрав? - Ні, не вкрав, а так просто ... Павлик брав, а мені не можна, чи що? Ну, і я взяв. Котька почав виймати огірки з кишень. - Стривай, стривай! Не вивантажуй! - Говорить мама, - Чому? - Зараз же неси їх назад! - Куди ж я їх понесу? Вони на грядці росли, а я зірвав. Все одно вони тепер вже рости не будуть. - Нічого, віднесеш і покладеш на тій же грядці, де зірвав. - Ну, я їх викину. - Ні, не викинеш! Ти їх не садив, не ростив, не маєш права і викидати. Котька став плакати: - Там сторож. Він нам свистів, а ми втекли. - Ось бачиш, що робите! А якщо б він зловив вас? - Він не наздогнав би. Він вже старенький дідусь. - Ну як тобі не соромно! - Каже мама. - Адже дідусь за ці огірки відповідає. Дізнаються, що огірки пропали, скажуть, що дідусь винен. Добре буде? Мама стала пхати огірки назад Котьці в кишеню. Котька плакав і кричав: - Не піду я! У дідуся рушниця. Він вистрілить, та вб'є мене. - І нехай уб'є! Хай краще у мене зовсім не буде сина, ніж буде син злодій. - Ну, ходімо зі мною, мамо! На дворі темно. Я боюся. - А брати не боявся? Мама дала Котьці в руки два огірки, які не помістилися в кишенях, і вивела його за двері. - Або неси огірки, або зовсім йди з дому, ти мені не син! Котька повернувся і повільно-повільно пішов вулицею. Вже було зовсім темно. "Кину їх тут, в канаву, а скажу, що відніс, - вирішив Котька і став озиратися навколо. - Ні, віднесу: ще хто-небудь побачить і дідусь з-за мене потрапить". Він йшов по вулиці і плакав. Йому було страшно. "Павлику добре! - Думав Котька. - Він мені свої огірки віддав, а сам вдома сидить. Йому либонь, не страшно". Вийшов Котька із села і пішов полем. Навколо не було ні душі. Від страху він не пам'ятав, як дістався до городу. Зупинився біля куреня, стоїть і плаче все голосніше і голосніше. Сторож почув і підійшов до нього. - Ти чого плачеш? - Питає. - Дідусь, я приніс огірки назад. - Які огірки? - А які ми з Павликом нарвали. Мама сказала, щоб я відніс назад. - Ось воно яке діло! - Здивувався сторож. - Це, значить, я вам свистів, а ви все-таки огірки-то поцупили. Недобре! - Павлик брав, і я взяв. Він мені і свої огірки віддав. - А ти на Павлика не дивись, сам розуміти повинен. Ну, більше не роби так. Давай огірки і йди додому. Котька витягнув огірки і поклав їх на грядку. - Ну, все, чи що? - Запитав старий. - Ні ... одного не вистачає, - відповів Котька і знову заплакав. - Чому не вистачає, де ж він? - Дідусь, я один огірок з'їв. Що тепер буде? - Ну що ж буде? Нічого не буде. З'їв, ну і з'їв. На здоров'я. - А вам, дідусь, нічого не буде за те, що огірок пропав? - Бач яка справа! - Посміхнувся дідусь. - Ні, за один огірок нічого не буде. От якщо б ти не приніс інших, тоді так, а так ні. Котька побіг додому. Потім раптом зупинився і закричав здалеку: - Дідусю, дідусю! - Ну що ще? - А цей ось огірок, що я з'їв, як буде рахуватися - вкрав я його чи ні? - Гм! - Сказав дід. - Ось ще якась задача! Ну чого там, хай не вкрав. - А як же? - Ну, вважай, що я тобі подарував його. - Спасибі, дідусю! Я піду. - Іди, іди, синку. Котька щодуху помчав по полю, через яр, по містку через струмок і, вже не поспішаючи, пішов по селу додому. На душі у нього було радісно. |
Поиск
Архив записей
Калькулятор
Друзья сайта
|