Микола Миколайович Носов

Мико́ла Микола́йович Но́сов (*10 (23) листопада 1908, Київ — †26 червня 1976, Москва) — радянський письменник, автор знаменитої трилогії "Незнайко".

Народився в Києві в сім'ї актора-естрадника,дитинство провів в Ірпені. У 1927—1929 вчився в Київському художньому інституті, звідки перевівся в Московський інститут кінематографії (закінчив у 1932). У 1932—1951 — режисер-постановник мультиплікаційних, науково-популярних та учбових (в тому числі для Червоної Армії, заслуживши цим в 1943 орден Червоної Зірки) фільмів.

Почав публікувати оповідання у 1938 («Витівники», «Живий капелюх», «Огірки», «Чудові брюки», «Мишкова каша», «Городники», «Фантазери», "Метро", "Винахідливість", "На гірці" і ін., надруковані головним чином у «малюковому» журналі «Мурзілка» і що склали основу першої збірки Носова «Тук-тук-тук», 1945). Носов ввів в дитячу літературу нового героя — наївного і розсудливого, пустотливого і допитливого непосиду, одержимого жаданням діяльності і що постійно потрапляє в незвичайні, часто комічні ситуації.

Особливо широку популярність завоювали його повісті для підлітків «Весела сімейка» (1949), «Щоденник Миколки Синіцина» (1950), «Вітя Малєєв в школі і удома» (1951; Сталінська премія, 1952).

Довготривалу популярність і любов читачів здобули його казкові твори про Незнайка. Перше з них — казка «Гвинтик, Шпунтік і пилосос». Надалі герой з'явився в знаменитій трилогії, що включає романи-казки "Пригоди Незнайка та його друзів" (1953—1954), "Незнайко в сонячному місці" (1958) і "Незнайко на місяці" (1964—1965; Державна премія РРФСР ім. Н. І. Крупськой, 1969).

Автобіографічний твір письменника — «Повість про мого друга Ігоря» (1971—1972), написана у формі щоденникових записів з життя дідуся і онука (1-а ч. — «Між роком і двома», 2-а ч. — «Від двох до двох з половиною років») і мемуарна повість «Таємниця на дні колодязя» (1977; два її первинних варіанту — «Повість про дитинство» і «Все попереду», обидві 1976).